– Перш за все, як ви оцінюєте другий рік дії економічної частини Угоди про асоціацію?
– Якщо говорити про результати дії угоди, то ключове – це те, що тенденція постійного зростання українського експорту до ЄС є позитивною і вказує на певну системність. Ми бачимо невелике зростання нашого експорту в 2016 році і вже високі показники за 10 місяців 2017 року – темпи зростання склали 30,3%.
Другий важливий момент – у нашій торгівлі з ЄС збільшився не тільки експорт у грошовому виразі, але й експорт у фізичних величинах. І трете – збільшення кількості українських компаній, які постачають продукцію на ринок ЄС. Наразі такі поставки проводять майже 13 тисяч українських компаній, це на 40% більше, ніж на момент старту дії ЗВТ. Це свідчить про те, що все більше українських компаній відкривають для себе ринок ЄС.
Крім того, у нас фактично постійно відбувається збільшення нашого кошика товарів, які ми постачаємо на ринок ЄС. На даний момент Україна розглядається як другий постачальник вершкового масла до ЄС, це величезне досягнення, особливо зважаючи на скепсис, який був в Україні щодо неготовності української молочної галузі виробляти продукцію європейської якості. І те, що ми бачимо, що у нас фактично у кожного в певний період часу додаються нові підприємства з молочної галузі, які отримують сертифікацію для експорту в ЄС, говорить про те, що навіть така складна галузь, як виробництво молочних продуктів, має перспективи.
Але не будемо зупинятися лише на аграрній продукції, адже ЄС є достатньо великим ринком для нашої промислової продукції, наприклад, у нас високі темпи зростання експорту автомобільних запчастин.
– Але є проблема в тому, що українські виробники часто виходять не з власними марками, а постачають тільки товари для марок торговельних мереж. Чи не є це проблемою? І як з цим боротися?
– Існують різні формули і методи виходу на зовнішні ринки. Деякі компанії готові й мають ресурси і вважають, що їхня бізнес-модель дозволяє їм виводити на ринок іншої країни товар під своїм власним брендом.
– Проте таких – одиниці.
– Деякі компанії вважають, що їм простіше або у них є ресурси зараз лише для виходу під private label, деякі компанії взагалі ввозять на територію ЄС продукцію, яку там пакують їхні партнери.
Усі ці форми співпраці, форми постачання мають право на існування. Тому говорити про те, що є добре, а що є погано, ми не можемо – кожна компанія приймає рішення для себе.
Тут важливо, і я готова погодитися з вами, що якщо товари виходять під своїм брендом, то, звичайно, додана вартість в Україні залишається більше. І наше завдання – виводити на ринок ЄС все більше компаній, які продаватимуть товари під власними брендами.
– А як цьому сприяти?
– Насамперед, для цього повинна працювати не лише реклама "Купуй українське", це лише частина великого пазлу. Для того щоб допомагати українським виробникам, потрібно запустити державну систему підтримки українського експортера, яка складатиметься з кількох елементів.
Перший елемент – це, звичайно, фінансова підтримка. Йдеться про експортно-кредитне агентство. Другий обов’язковий елемент цієї системи – це інституція з підтримки та просування експорту. І третій елемент, про який ми не повинні забувати – це підсилення роботи наших закордонних дипломатичних установ в їхній спроможності, в представленні інтересів у економічній площині.
Лише за наявності усіх цих трьох елементів може спрацювати бренд "Made in Ukraine". Тому зарано рекламувати "Зроблено в Україні", коли у нас ще дуже мало компаній, здатних фінансово забезпечити виконання контрактів на експорт до ЄС.
В чому я готова з вами погодитися, то це в тому, що
зараз потрібне просування бренду України як такої. Не лише українського товару, а просування країни, фактично – у вигляді протидії російській пропаганді.
Я дуже рада, що зараз при Міністерстві інформаційної політики створена робоча група, і я є її членом, яка, власне, й займається розробкою "парасолькового" бренду для України, під яким вже пізніше будуть розроблятися секторальні бренди та бренд "Made in Ukraine".
– Чи можна розраховувати на перегляд умов економічної частини Угоди про асоціацію та на що саме?
– Перш за все, ми потребуємо оцінки дії угоди. Адже всі переговори зі створення ЗВТ фактично були закінчені майже 10 років тому. Відповідно, за цей час економічна ситуація змінилася, в першу чергу – в Україні. Ми втратили 20% нашого промислового виробництва через агресію РФ, у нас практично повністю змінилася структура економіки.
Існує низка секторів, які були дуже чуттєвими для України десять років тому, але вже не зараз. Інша зміна – і європейські, і українські компанії є частинками регіональних ланцюжків доданої вартості, вони вже знайшли один одного і зараз зацікавлені або збільшувати обсяги, або змінювати структуру своєї співпраці.
Тому ми вважаємо, що первинним зараз і дуже важливим є проведення спільної оцінки фактичної дії угоди, її дії в режимі вільної торгівлі.
– Ризикну припустити, що в ЄС скажуть: зважаючи на те, що за останні роки експорт України в ЄС суттєво зріс, Угода є успішною і міняти нічого не треба.
– Ми ж не говоримо про те, що Угода є неуспішною, або ми не говоримо про те, що кардинально за оцінкою відразу повинно щось змінитися.
До речі, йдеться не лише про питання тарифів і квот, йдеться також про інші можливості збільшення нашої торгівлі з ЄС. Також ми забуваємо про те, що у будь-якому випадку ЄС все одно робитиме для себе оцінку наявних і чинних у нього угод про вільну торгівлю у зв’язку з виходом Великої Британії з ЄС, як тільки вони погодять формат цього виходу.
– Але для більшості суспільства, у тому числі й для бізнесу, перегляд економічної частини – це у першу чергу перегляд тарифних безмитних квот. Чи можлива тут якась зміна?
– Я би так не казала. Це, на жаль, дещо "демонізоване" питання. Важливо зосередитися не лише на квотах, тому що, як нам показало надання Україні додаткових торговельних преференцій Європейським Союзом, збільшення квот не дає нам значного збільшення обсягів експорту.
Звичайно, воно важливе для тих галузей, для яких вони застосовуються. Але нам потрібно також дивитися додатково на ті винятки, які встановлені в угоді і для української готової продукції харчування, і для українських промислових товарів.
– Отже, чи можливий варіант, що наступного року ми офіційно порушимо питання про перегляд умов ЗВТ?
– Для того щоб порушувати такі питання, мені, як заступнику міністра економічного розвитку та торгівлі, необхідні директиви. Тільки-но вони будуть, ми готові проінформувати про такі речі.
А поки можу сказати, що у нас є достатньо хороший діалог і розуміння, як на рівні Кабінету міністрів, так і на рівні колег з МЗС, так і на рівні адміністрації президента, про те, якими повинні бути наші наступні кроки в торговельній співпраці з ЄС.
Проблеми у відносинах з ЄС
– Наразі у нас є декілька проблем, які ЄС трактує як порушення наших зобов'язань по ЗВТ: це і деревина, і металобрухт, а нещодавно додався ще й ріпак.
– Скажімо так, у відносинах з Європейським Союзом у нас існує ряд торговельних подразників, про які ЄС заявляє відкрито. А ще у нас є постійний діалог з ЄС щодо можливості вирішення цих питань.
Деякі питання з нашого порядку денного зняті, а деякі – наприклад, щодо металобрухту – вже не піднімає Європейський Союз, оскільки у нас діє з ним угода про вільну торгівлю, якою фактично передбачено режим безмитного експорту цієї продукції на територію Європейського Союзу.
Важливим подразником і далі залишається ліс-кругляк. При цьому всі достатньо добре розуміють, що без врегулювання обігу і ринку деревини в Україні мораторій не вирішує проблем.
– Два роки тому міністерство пропонувало законопроект щодо переходу на аукціон, де вітчизняний покупець матиме певні привілеї, але ця ініціатива згодом зникла. Яким іншим чином можна врегулювати цю ситуацію і на що погодиться ЄС?
– Говорити, хто там на що погодиться, можна тоді, коли є розуміння, знову ж таки, з двох сторін, куди ми рухаємось. Ми зараз розуміємо, що коли приймався закон про мораторій на експорт лісу-кругляка, його автори переслідували декілька цілей. Одна з яких – протидія незаконній вирубці лісу. Друге питання, яке мав вирішити мораторій, це проблема незаконного продажу. І третє – збільшення в Україні виробництва з доданою вартістю.
Станом на сьогодні ми можемо говорити, що у нас є скорочення експорту, як загалом, так і до країн ЄС, в групах товарів "деревина і вироби з неї" і, відповідно, "паперові вироби", тому ми можемо говорити про те, що зростання експорту не відбулося.
Разом з тим, треба говорити про те, що нам потрібно шукати альтернативні рішення для подолання існуючої проблеми. Адже ніхто не може сказати, що у нас немає проблеми з продажем та обігом деревини.
– Але й мораторій її не вирішив?
– Не вирішив. І, відповідно, треба шукати шляхи вирішення цієї проблеми, щоб в Україні збільшувалася додана вартість.
– А як щодо обмежень експорту ріпаку? Чи не стане це новим подразником у відносинах з ЄС?
– Станом на сьогодні у нас немає позицій Європейського Союзу, оскільки закон не набрав чинності. Але у Міністерства економічного розвитку й торгівлі викликає занепокоєння те, в який спосіб з'явилася дана законодавча норма.
Застосування будь-яких заходів, які можуть мати вплив на експорт, повинно виходити з декількох речей: 1) це економічний результат, який ми отримаємо; 2) це є ризики, оцінка ризиків, в тому числі економічних, для нашого експорту; 3) звичайно, це є відповідність нашим міжнародним правовим зобов'язанням.
Тому, на нашу думку, внесення такої пропозиції під час бюджетного голосування без урахування цих всіх трьох критеріїв і їх комплексного аналізу говорить про те, що, звичайно, питання є потенційно проблемним.
– Але як стимулювати експорт з високою складовою доданої вартості, не порушуючи наших зобов'язань як перед СОТ, так і перед ЄС?
– Є декілька важливих моментів. Україна як держава має підтримувати, просувати і, що важливо, захищати виробників у тих галузях, в яких держава вважає, що вони є пріоритетними.
Механізмів і інструментів для цього є достатньо багато. І є достатньо велика кількість інструментів, які дозволені в рамках правил міжнародної торгівлі і наших угод про вільну торгівлю. Це і підтримка виробника на стадії виробництва, і підтримка експорту готової продукції.
В тому числі – через інструменти страхування, заохочення і допомоги участі українським компаніям у міжнародних виставках і багатьох інших інструментів.
Звичайно, в України є право застосування експортних мит, але тут важливе питання про те, що застосування експортних мит можливе у спосіб, який не порушує наші угоди про вільну торгівлю. Будь-які обмежувальні заходи потрібно аналізувати з таких позицій: 1) це є питання отримання в країну валютної виручки; 2) які наслідки вони матимуть для галузі і створення доданої вартості; 3) на який період потрібні обмеження; 4) чи є передбачуваним бізнесовий клімат.
Тобто заходи з підтримки вітчизняних виробників не мають забороняти експорт. Вони мають заохочувати переробку, але не унеможливлювати експорт.
З повною версією інтерв'ю можна ознайомитися на сайті "Європейської правди"