- До цього я мав кілька магазинчиків з продажу чаю, кави та інших продуктів (втім, вони не витримали конкуренції і мені довелося їх продати), також займався торгівлею металобрухтом, - розповідає Дмитро Бутенко. - Я купив у Вінницькій області занедбаний маєток, який колись належав одному польському шляхтичу. Там збереглися застарілий панський будинок і два ставки. Вирішив спробувати розводити на території маєтку равликів. Ідея виявилася дуже продуктивною: зараз у мене фірма «Еко равлик», в яку входять дві ферми з вирощування молюсків (другу я відкрив в Узині Київської області) та цех з їхньої переробки.
- З чого починали розведення равликів?
- Можна сказати, з нуля. Я народився і виріс у Києві, але в дитинстві кожне літо проводив у дідуся і бабусі в селі в Чернігівській області, тож з роботою на землі добре знайомий. Але як вирощувати равликів, не мав і найменшого поняття. Почав зі студіювання наявної в Інтернеті інформації. Прочитав, що в Латвії є ферми з розведення молюсків. В цю країну тоді поїхав один мій хороший знайомий, далекобійник, і я попросив його привезти пару ящиків равликів. Виявилося, фермерські молюски трохи більші за тих, які жили споконвіку в купленій мною садибі на Вінниччині. До того ж українські і привезені з Латвії равлики стали запросто схрещуватися (потім розібрався, що вони належать до одного виду).
Першу партію товарної продукції я отримав тільки за три роки. Два з них пішло на вирощування маточного поголів'я, ще рік - на те, щоб равлики доросли до потрібних розмірів.
Одночасно з турботою про "зграю" займався створенням під Києвом цеху з переробки продукції. Технологію приготування молюсків почав освоювати вдома в кухні. Мені тоді допоміг брат, який працює шеф-кухарем в одному з київських ресторанів. Втім, і він не мав чіткого уявлення, як готувати равликів. Справа ця виявилася досить складною. Перший млинець вийшов грудкою: відварена партія равликів виявилась гіркою і твердою. Стали експериментувати з рецептами.
Чимало намордувавшись, зрозуміли, що процес приготування розтягується на два тижні: перш ніж опинитися на обробному столі, молюск повинен побути в ізоляторі і поголодувати - щоб очиститися.
Тоді я взявся до облаштування цеху переробки. Закупив котли, електромотори, конвеєрні стрічки, які перш застосовувалися в зерносховищах, а також морозильні камери. Все це вітчизняне обладнання ми з колективом пристосували для створення технологічної лінії. У процесі переробки равликів багато ручної праці, тож створюємо робочі місця (в основному для жінок). Даємо можливість підзаробити пенсіонерам.
- Як переробляєте равликів?
- За допомогою спеціальних щипців працівниці витягують їх із мушель, які потім стерилізуються і висушуються. Молюск має неїстівну частину - хвостову. Її видаляють, а цінне філе варять. У фарширувальному цеху працівниці вміщують в стерилізовані мушлі варене м'ясо равликів, запечатують їх злегка розтопленим соусом (він готується на основі вершкового масла) і відправляють на заморозку. Споживачеві залишається розморозити готовий продукт. До равликів подають підсушений багет або чіабатту (італійський білий хліб) і біле вино. Повірте, ця страва подобається.
- Ваша сім'я додала равликів до свого раціону?
- Так, причому давно - ще десять років тому. У нас упаковки з равликами практично завжди є в морозилці.
- З чим можна порівняти смак цих молюсків?
- Доводилося чути думку, що вони чимось нагадують курячі серця. Але, як на мене, равлики несмачні. Смаку стравам з них надають соуси на основі вершкового масла. Найбільше мені подобаються равлики з сиром горгонзола, а також з соусом по-українськи нашої рецептури і по-бургундські (вважається національною стравою Франції).
В Європі з року в рік збільшується споживання м'яса равликів, адже воно дієтичне - нежирне, але при цьому поживне, містить велику кількість білку, а також незамінний для організму людини комплекс амінокислот. У ньому мало холестерину. Важливо, що ми вирощуємо молюсків без застосування антибіотиків та іншої "хімії". Наші господарства знаходяться в екологічно чистих місцях. Хотілося б, щоб якомога більше співвітчизників початок включати в свій раціон м'ясо равликів. Думаю, це дозволить людям захиститися від багатьох хвороб, які розвиваються через вживання свинини та іншого жирного м'яса. До речі, мій товариш позбувся за допомогою равликів виразки шлунка. Їв їх живими (хоча це дуже ризиковано) для того, щоб на виразку потрапляв слиз молюска, який має цілющі властивості. Слиз також володіє відмінними косметичними властивостями, тому в майбутньому планую налагодити виробництво кремів.
- Як вирощуєте равликів?
- Вони знаходяться на відкритому повітрі. Годуємо капустою, салатом, яблуками, морквою, а також кропивою, яка є для молюсків природним антибіотиком. До слова, вага їжі, яку з'їдають равлики, в два-три рази перевищує їхню власну. При додаванні в раціон фруктів м'ясо молюсків стає смачнішим. А якщо годувати однією травою, філе буде жорстким і з гірчинкою. На зиму наші вихованці впадають у сплячку. Прокидаються в середині квітня і починають активно їсти. Коли стає по-літньому тепло, равлики відкладають яйця, в серпні з'являється нове потомство.
- Скільки коштують равлики?
- Не дешево. У мушлях з соусом - від 950 гривень, філе - від 1000 гривень за кілограм. Але найбільше цінується ікра равликів - 1850 гривень за 50 грамів. До речі, в Європі набагато дорожче: понад дві тисячі євро за кілограм (залежно від якості). З точки зору користі і поживної цінності, равликова ікра, мабуть, перевершує не тільки м'ясо равлика, але і цілу низку загальновизнаних корисних продуктів. Це джерело вітаміну А, який підвищує імунітет, зміцнює судини, покращує зір. Велику цінність має вітамін D, який міститься в ікрі, - помічник кальцію в зміцненні кісток. Цей продукт багатий і вітаміном Е, який ще називають статевим гормоном, оскільки він нормалізує обмін речовин, омолоджує клітини. Також ікра містить вітаміни групи В, йод, фосфор, залізо та інші мінеральні речовини, необхідні для нормалізації кров'яного тиску і підвищення рівня гемоглобіну в крові.
- Як ви її збираєте?
- Вручну. Працівники дістають ікру з ґрунту. Адже равлики відкладають її під землею на глибині п'ять-сім сантиметрів, зробивши для цього ямки. Тому стежимо за чистотою ґрунту на фермі, домагаємося, щоб у ньому не було комах і черв'яків.
- Равлики хворіють?
- Ні, але в природі їх у великих кількостях поїдають різні тварини - птахи, їжаки, миші ...
- Хто ваші покупці?
- Понад 60 ресторанів, великі мережі супермаркетів. Ми також реалізуємо продукцію через сайт нашої фірми "Еко равлик".
- Якщо не секрет, скільки коштів вклали в справу?
- В перші роки на обладнання для ферми та інвентар для цеху витратив 12 тисяч доларів. Близько 30 тисяч гривень пішло на оформлення документів і розробку дизайну етикеток. Перші п'ять років равликовий бізнес прибутку не приносив, але тепер моя фірма має стабільний дохід. Я довів, що в Україні на розведенні равликів можна добре заробляти. У наших найближчих планах зробити ферму на Вінниччині привабливою для туристів: відкрити там ресторан, в якому будуть подавати страви з м'яса равликів, невеликий готель (обладнаємо її в колишньому панському будинку). Ми вже займаємося реалізацією цього задуму - облаштовуємо територію колишнього маєтку, реставруємо будинок. Хотілося б зробити це швидше, проте не вистачає засобів. Адже левова частка прибутку йде на закупівлю кормів, ремонт обладнання, розвиток основного виробництва, тож на туристичний проект багато витрачати поки не виходить. Брати кредити дозволити собі не можемо - банківські відсотки залишаються занадто високими. Хотілося б, щоб в Україні держава активніше підтримувала бізнес. Наприклад, так, як це робиться в Литві: коли в 1998 році наші литовські партнери відкривали виробництво з переробки равликів, уряд компенсував 80 відсотків коштів, вкладених в це підприємство.
- У вас багато конкурентів в Україні?
- Ні. Але в країні чимало ініціативних людей, які хочуть відкрити ферми з вирощування молюсків. Їх бажання збігаються з нашими інтересами: ми могли б переробляти на своїй фабриці продукцію, яку вони вироблятимуть. Зауважу, що в Україні мало не ідеальні кліматичні умови для вирощування равликів. Після розвалених колгоспів і радгоспів залишилося досить багато земель, які поки не обробляються. Один з перспективних варіантів їх використання - почати розводити там равликів.
Але перш ніж фермери займуться цим, їх потрібно навчити. Тому ми вирішили відкрити школу равлиководства і назвали її "Равлик Україна". Вона запрацює вже в червні. Теоретичну частину будемо начитувати в Києві, а практичні уроки давати в нашому господарстві в Узині. З цими фермерами створимо партнерську мережу і разом з ними будемо виходити на закордонні ринки.
Ми вже готуємося сертифікувати свою продукцію, ферми і цех відповідно до європейських норм. Наше завдання - вийти на ринки Євросоюзу з переробленими, готовими до вживання продуктами з м'яса равликів (тобто з товаром, в який вкладено працю українців). Це набагато вигідніше, ніж торгувати сировиною.
Думаю, для вирішення цього завдання знадобиться не менше трьох років. До речі, недавно ми представили свою продукцію в Італії та отримали пропозиції про постачання товару на ринок цієї країни.
Поки весь "урожай" молюсків реалізуємо в Україні, де на них є певний попит.
- Ваша родина бере участь в цьому бізнесі?
- Радий, що мої діти (вони підліткового віку) виявляють інтерес до справи, якою я займаюся. Беруть участь зі мною в фестивалях, отримують при цьому досвід і багато корисної інформації. Діти розуміють, що з часом і вони зможуть реалізувати себе в цій справі, якщо, звичайно, захочуть.
Підготовлено за матеріалами видання "Факти". Оригінал статті читайте за посиланням. Маріал опубліковано в межах інформаційної кампанії «Євроінтеграція: сила можливостей», що реалізується Офісом Віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України за підтримки громадської спілки «Фонд підтримки реформ в Україні» та Western NIS Enterprise Fund (WNISEF) в межах проекту «Підвищення обізнаності про вплив Угоди про Асоціацію з ЄС» та Проекту ЄС Association4U. Детальніше – eu-ua.org/syla-mozhlyvostei.
