ДОДАТОК XVII - Нормативно-правове наближення

ДОДАТОК XVII

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ НАБЛИЖЕННЯ

Стаття 1

Сфера дії

1. Цей Додаток передбачає нормативно-правове наближення між Сторонами у таких секторах послуг: фінансові послуги, телекомунікаційні послуги, поштові та кур’єрські послуги, послуги з міжнародних морських перевезень (тут і далі - сектори, що потребують нормативно-правового наближення).

2. Положення законодавчих актів Європейських Союзу, що застосовуються до секторів, що потребують нормативно-правового наближення, містяться відповідно у Доповненнях XVII-2 - XVII-5, (далі – Доповнення).

3. Спеціальні правила щодо моніторингу процесу нормативно-правового наближення містяться в Доповненні XVII-6.

Стаття 2

Загальні принципи і зобов’язання щодо нормативно-правового наближення

1. Положення законодавчих актів, вказані у Доповненнях XVII-2 - XVII-5, є обов’язковими для Сторін відповідно до горизонтальної адаптації та процесуальних норм, визначених Доповненням XVII-1, та з конкретними домовленостями, передбаченими Доповненнями XVII-2 - XVII-5. Сторони зобов’язуються забезпечувати повну і всебічну реалізацію цих положень[1].

2. Положення законодавчих актів, що застосовуються і зазначені у пункті 1, мають стати частиною національного законодавства України таким чином:

1. якщо законодавчий акт є Регламентом або Рішенням ЄС, то він повинен стати, як такий, частиною національного законодавства України;
2. якщо законодавчий акт є Директивою ЄС, то за компетентними органами України залишається право вибору форми та способу його імплементації.

3. Сторони співпрацюватимуть з метою забезпечення дотримання цього Додатка Україною шляхом:

• періодичних консультацій у рамках Комітету з питань торгівлі щодо тлумачення положень, які застосовуються до відповідних секторів, що потребують нормативно-правового наближення, та інших суміжних сфер, на які поширюється дія Угоди;
• періодичного обговорення питань інституційної спроможності та ресурсного забезпечення, які стосуються процесу нормативно-правового наближення;
• консультацій та обміну інформацією щодо чинного та нового законодавства у відповідності до Розділу VII «Інституційні, загальні та заключні положення» цієї Угоди.

4. Сторони інформують одна одну щодо відповідних органів, відповідальних за сектори, що потребують нормативно-правового наближення.

5. Відповідно до принципу відкритого співробітництва, Сторони зобов’язуються, з повною взаємною повагою, допомагати одна одній у виконанні завдань, які випливають із цього Додатка та Доповнень до нього. Сторони вживають будь-які відповідні заходи для забезпечення виконання зобов’язань, які випливають із цього Додатка та Доповнень до нього або з актів установ Європейського Союзу. Сторони сприяють досягненню нормативно-правового наближення і утримуються від будь-яких заходів, які можуть поставити під загрозу або затримати досягнення цілей цієї Угоди.

Стаття 3

Нормативно-правове наближення до набуття повного режиму внутрішнього ринку в конкретному секторі

1. Згідно зі статтями 114, 124, 133 та 139 Глави 6 «Заснування підприємницької діяльності, торгівля послугами та електронна торгівля» та Глави 7 «Поточні платежі і рух капіталу» Розділу IV цієї Угоди та статті 2(1) цього Додатка, Україна транспонує і на постійній основі впроваджує чинне законодавство ЄС, зазначене у Доповненнях, у свою національну правову систему відповідно до статті 2(2) цього Додатка.

2. З метою забезпечення правової визначеності Сторона ЄС інформуватиме Україну та Комітет з питань торгівлі на постійній основі у письмовій формі про всі нові законодавчі акти або зміни до законодавства ЄС у конкретному секторі.

3. Комітет з питань торгівлі вносить протягом трьох місяців будь-який новий або змінений законодавчий акт ЄС до Доповнень. Як тільки новий або змінений законодавчий акт ЄС буде додано до відповідного Доповнення, Україна транспонує законодавство до своєї національної правової системи відповідно до статті 2 (2) цього Додатка. Комітет з питань торгівлі також приймає рішення про орієнтовний період транспонування законодавчого акта.

4. У випадку, якщо Україна передбачає виникнення особливих складностей із транспонуванням законодавчого акта ЄС до свого національного законодавства, вона повинна невідкладно поінформувати Європейський Союз та Комітет з питань торгівлі. Комітет з питань торгівлі може вирішити, чи може Україна у виняткових випадках бути частково або тимчасово звільнена від виконання своїх зобов’язань щодо транспонування відповідно до статті 3(3) цього Додатка.

5. У випадку, якщо Комітет з питань торгівлі надасть таке часткове звільнення від виконання своїх обов’язків на підставі статті 3(4) цього Додатка, Україна повинна на постійній основі звітувати про прогрес, досягнутий щодо транспонування відповідного правового акта ЄС.

Стаття 4

Оцінка транспонування та імплементації законодавства ЄС і додатковий доступ до ринків 

1. Поступовий перехід України до повного введення в силу та завершення повної імплементації всіх застосовних положень щодо секторів, що потребують нормативно-правового наближення, є предметом постійної оцінки та моніторингу відповідно до Доповнення XVII-6.

2. Коли Україна вважатиме, що умови для завершення введення в силу законодавства та імплементації всіх застосовних положень у цьому секторі або секторах, що потребують нормативно-правового наближення, включаючи адекватну наглядову спроможність і систему наглядових механізмів, були виконані, то вона інформує Європейський Союз, що комплексна оцінка може проводитися у цьому секторі. Оцінка здійснюється Європейським Союзом у співробітництві з Україною відповідно до принципів, визначених у Доповненні XVII-6. Після завершення цієї оцінки Європейський Союз пропонує рішення Комітету з питань торгівлі.

3. У разі, якщо Європейський Союз визначить, на основі оцінок, які містяться в пункті 2 цієї статті, що умови були виконані, він відповідним чином інформує Комітет з питань торгівлі. Комітет з питань торгівлі після цього може прийняти рішення про те, що Сторони надають одна одній режим внутрішнього ринку відповідно до сектору(ів) послуг, що потребують нормативно-правового наближення. Такий режим внутрішнього ринку вимагає, щоб у відповідності із сектором(ами) не повинно бути:

-  жодних обмежень щодо свободи заснування юридичних осіб України або ЄС на території будь-якої із Сторін, а юридичні особи, сформовані відповідно до законодавства України та країн-членів ЄС, і які мають юридичну адресу, центральну адміністрацію або основне місце ведення бізнесу на території Сторін, для цілей цієї Угоди, розглядаються як юридичні особи України та країн-членів ЄС. Це положення поширюється також на створення агентств, філій або дочірніх компаній юридичних осіб України та ЄС, заснованих на території іншої Сторони;

-   жодних обмежень щодо свободи у наданні послуг юридичною особою на території іншої Сторони по відношенню до осіб України та країн-членів ЄС, які засновані в Україні чи ЄС.

4. Для цілей такого режиму застосовуються всі відповідні визначення, які містяться в статті 86 Глави 6 «Заснування підприємницької діяльності, торгівля послугами та електронна торгівля» Розділу IV цієї Угоди.

5. Такий режим не застосовується, коли мова йде про будь-яку з визначених Сторін, до видів діяльності, які на території цієї Сторони пов’язані, навіть лише час від часу, з виконанням офіційних функцій.

6. Для внесення чіткості, такий режим не поширюється на право розпочинати та вести діяльність як фізична особа-підприємець, а також засновувати та управляти підприємством, і не перешкоджає Стороні застосовувати заходи із регулювання в’їзду фізичних осіб, або їхнього тимчасового перебування на її території, у тому числі ті заходи, які необхідні для захисту територіальної цілісності та забезпечення впорядкованого переміщення фізичних осіб через кордони, за умови, що такі заходи не застосовуватимуться у такий спосіб, що анулює або обмежує переваги, які надаються будь-якій із Сторін відповідно до умов цієї Угоди[2].

7. Положення пункту 3 цієї статті та заходи, вжиті для виконання зазначеного, не повинні перешкоджати застосуванню положень, визначених законом, регуляторними нормами або адміністративними заходами, що передбачають особливий режим для іноземних громадян для цілей забезпечення громадського порядку, громадської безпеки або здоров’я.

8. Якщо Європейський Союз вважає, що умови для надання режиму внутрішнього ринку не виконуються, він представляє доповідь Комітету з питань торгівлі. Європейський Союз згідно з Доповненням XVII-6 рекомендує Україні конкретні заходи і визначає період впровадження, протягом якого обґрунтовано можна здійснити відповідне вдосконалення законодавства. До закінчення цього періоду впровадження будуть проводитись друга і, при необхідності, наступні оцінки для з’ясування того, чи рекомендовані заходи були ефективно і успішно впроваджені.

Стаття 5

Імплементація Україною законодавства ЄС після надання повного  режиму внутрішнього ринку в конкретному секторі

1. Європейський Союз зберігає право приймати нове законодавство або вносити зміни до чинного законодавства у відповідних секторах, що потребують нормативно-правового наближення. Європейський Союз своєчасно повідомить Україну та Комітет з питань торгівлі у письмовій формі щодо будь-яких нових юридично зобов’язуючих актах у відповідних секторах, що потребують нормативно-правового наближення, одразу після прийняття їх Європейським Союзом.

2. Комітет з питань торгівлі приймає рішення протягом трьох місяців щодо включення певного нового або зміненого правового акта ЄС до Доповнень.

3. Як тільки новий або змінений законодавчий акт ЄС буде включений до відповідного Доповнення, Україна транспонує та імплементує законодавство у свою внутрішню правову систему, відповідно до статті 2(1 та 2) цього Додатка та у визначений нижче строк:

a) Регламент впроваджується та набирає чинності не пізніше ніж через 3 місяці з передбаченої Регламентом дати набрання чинності, якщо інше рішення не прийнято Комітетом з питань торгівлі.

b) Директиви впроваджуються та набирають чинності не пізніше ніж через 3 місяці після завершення дії передбаченого Директивою перехідного періоду, якщо інше рішення не прийнято Комітетом з питань торгівлі.

Україна повинна забезпечити до закінчення відповідного періоду повну відповідність її правового порядку законодавчому акту ЄС.

4. Оцінка імплементації буде здійснена Європейським Союзом у співробітництві з Україною, згідно з викладеними у Доповненні XVII-6 принципами.

5. Якщо Україна стикається з особливими труднощами щодо транспонування нового або зміненого правового акта ЄС у свою законодавчу базу, вона невідкладно інформує про це Європейський Союз і Комітет з питань торгівлі. Комітет з питань торгівлі може прийняти рішення щодо звільнення, за виключних обставин, тимчасово та частково від своїх зобов’язань щодо транспонування, згідно з статтею 5(3) цього Додатку, нових і змінених законодавчих актів ЄС. У разі надання Комітетом з питань торгівлі такого звільнення, Україна на регулярній основі звітуватиме про досягнутий прогрес у транспонуванні відповідної галузі права ЄС.

6. Якщо, незважаючи на застосування статті 5(2, 3 та 5) цього Додатку, згода щодо включення нового або зміненого правового акта ЄС до Доповнень не може бути досягнута по завершенню 3 місяців з дати повідомлення Комітету з питань торгівлі, Європейський Союз може прийняти рішення про призупинення надання режиму повноцінного внутрішнього ринку у відповідному секторі. У разі, якщо Україна не погоджується щодо пропорційності заходів з призупинення, кожний з них може стати предметом вирішення спорів відповідно до статті 7 цього Додатку. Ці заходи з призупинення будуть знято негайно, одразу після того як Комітет з питань торгівлі успішно доповнить відповідне Доповнення новими або зміненими правовими актами ЄС, або знайде інше прийнятне для Сторін вирішення цієї проблеми.

7. Якщо Україна вирішить прийняти нове законодавство або змінити чинне законодавство у відповідних секторах, що потребують нормативно-правового наближення, застосовуються викладені у Доповненні XVII-6 вимоги щодо звітності та оцінки.

Стаття 6

Тлумачення

У тій мірі, в якій положення цього Додатку та застосовні положення визначені у Доповненнях, ідентичні по суті до відповідних правил Договору про функціонування Європейського Союзу та законодавчих актів, прийнятих у відповідності до цього Договору, такі положення при їхній імплементації та застосуванні повинні тлумачитись згідно з відповідними рішеннями Суду Європейського Союзу.

Стаття 7

Невиконання положень Додатку

1. Якщо Сторона вважає, що інша Сторона не виконує зобов’язання, викладені у цьому Додатку, вона негайно у письмовій формі повинна повідомити про це іншу Сторону та Комітет з питань торгівлі.

2. Заінтересована Сторона може передати іншій Стороні та Комітету з питань торгівлі офіційний запит щодо предмету спору, а також повинна надати всю відповідну інформацію, необхідну для ґрунтовної оцінки ситуації.

3. На підставі такого запиту застосовуються правила та процедури, визначені у Главі 14 «Вирішення спорів» Розділу IV цієї Угоди.

4. Шляхом часткового скасування статей 312, 313, та 315(1) Глави 14 «Вирішення спорів» Розділу IV цієї Угоди та, якщо буде виявлено, що Сторона не виконує рішення колегії арбітрів, а також, у разі існування виняткових обставин, які потребують термінової дії, інша Сторона має право негайно призупинити виконання зобов’язань, які випливають зі статті 4(3) цього Додатку.

5. Такі заходи з призупинення будуть негайно скасовані одразу після того, як причетна Сторона повністю виконає рішення арбітражу.

Стаття 8

Захисні заходи – принципи

1. У разі економічних, суспільних або екологічних труднощів секторального або регіонального характеру, які вже з’явилися або загроза появи яких існує, будь-яка зі Сторін може вдатися до належних захисних заходів відповідно до режиму, який надається згідно з статтею 4(3) згідно з умовами та процедурами, визначеними у пунктах (1) – (6) статті 9 цього Додатку.

2. Сфера застосування та строк дії таких захисних заходів не повинні бути більшими, ніж це абсолютно необхідно для вирішення ситуації у відповідному секторі або регіоні. Перевага повинна надаватись заходам, які найменше заважатимуть дії цієї Угоди.

Стаття 9

Захисні заходи – процедури

1. Якщо Сторона має намір вжити захисні заходи, вона повинна повідомити іншу Сторону про свій намір через Комітет з питань торгівлі та надати всю відповідну інформацію.

2. Сторони розпочнуть консультації у Комітеті з питань торгівлі для знаходження прийнятного рішення. Сторона повинна утримуватись від вживання захисних заходів до того, поки будуть здійснені спроби знайти прийнятне для обох Сторін рішення.

3. Заінтересована Сторона не може вживати захисних заходів протягом одного місяця з дати повідомлення, згідно пункту 1 цієї Статті, якщо процедура консультацій, згідно пункту 2 цієї статті, була проведена до закінчення зазначеного терміну. Шляхом часткового скасування цієї вимоги, коли виняткові обставини, що потребують термінової дії, виключають попереднє розслідування, Сторона має право негайно застосовувати захисні заходи вкрай необхідні для вирішення ситуації.

4. Зацікавлена сторона повинна негайно повідомити Комітет з питань торгівлі про вжиті захисні заходи та надати всю відповідну інформацію.

5. Будь-які захисні заходи скасовуються, якщо фактори, які спричинили вжиття цих заходів, перестають існувати.

6. Вжиті захисні заходи розглядатимуться на регулярній основі у Комітету з питань торгівлі для їхнього скасування або обмеження їхньої сфери застосування.

7. Якщо, незважаючи на застосування пункту 6 цієї статті, прийнятне для обох Сторін рішення не може бути знайдено протягом 6 місяців і захисні заходи створюють невідповідність між правами й обов’язками у відповідному секторі, заінтересована Сторона може вжити таких пропорційних збалансовуючих заходів, які цілком необхідні для виправлення цієї невідповідності. Перевага повинна надаватись заходам, які найменше заважатимуть виконанню положень Глави 6 «Заснування підприємницької діяльності, торгівля послугами та електронна торгівля» Розділу IV цієї Угоди, цього Додатку та Доповнень до нього.

8. Сторона повинна негайно повідомити Комітет з питань торгівлі про вжиті збалансовуючі заходи та надати усю відповідну інформацію. Будь-який такий збалансовуючий захід негайно скасовується, якщо фактори, які спричинили його вжиття, перестають існувати.

9. Будь-який вжитий збалансовуючий захід розглядатиметься на регулярній основі під час засідань Комітету з питань торгівлі для його скасування або обмеження сфери його застосування.

Стаття 10

Спеціальні положення щодо фінансових послуг

1. Що стосується фінансових послуг або певного сектора або під-сектора фінансових послуг, нічого в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує вживання органами влади Сторін усіх належних та невідкладних заходів, відповідно до статті 126 (пруденційний виняток) Глави 6 «Заснування підприємницької діяльності, торгівля послугами та електронна торгівля» Розділу IV цієї Угоди, після набуття режиму внутрішнього ринку.

2. Будь-який ухвалений захід, відповідно до положень пункту 1 цієї статті, не може бути предметом розгляду процедури вирішення спорів, яка встановлюється відповідно до Глави 14 «Вирішення спорів» Розділу IV цієї Угоди.

Стаття 11

Зміни до цього Додатку

Комітет з питань торгівлі може прийняти рішення щодо внесення змін до положень Додатку XVII, якщо вважатиме це за необхідне.

ДОПОВНЕННЯ XVII-1

ГОРИЗОНТАЛЬНІ АДАПТАЦІЇ ТА ПРАВИЛА ПРОЦЕДУРИ

Положення актів, зазначених у Доповненнях XVII-2 - XVII-5  (тут і далі - Доповнення) повинні застосовуватися відповідно до цієї Угоди та пунктів 1 - 6 цього Доповнення, якщо інше не зазначено у вказаних вище Доповненнях. Спеціальні адаптації, необхідні для окремих актів, наводяться в Доповненнях.

Угода застосовується у відповідності до регламенту, встановленого у пунктах 7, 8 та 9 цього Доповнення.

1. Вступні частини актів

Преамбули зазначених актів не адаптуються для цілей цієї Угоди. Вони беруться до уваги в тій мірі, в якій це необхідно для належного тлумачення та застосування в рамках цієї Угоди положень, що містяться в таких актах.

2. Спеціальна термінологія актів

Наведені нижче терміни, що використовуються в актах, вказаних у Додатку XVІ до цієї Угоди, мають означати:

(a) термін «Співтовариство» чи «Європейський Союз» має означати «Україна - ЄС»;

(b) терміни «право Співтовариства або Європейського Союзу», «Законодавство Співтовариства або Європейського Союзу», «інструменти Співтовариства або Європейського Союзу» та «Договір про ЄС» або «Договір про функціонування ЄС» мають означати «Угода Україна - ЄС про вільну торгівлю»;

(c) термін «Офіційний Журнал Європейських Співтовариств» або «Офіційний Журнал Європейського Союзу» має означати «Офіційні видання Сторін».

3. Посилання на країн-членів

Якщо зазначені у Доповненнях XVII-2 - XVII-5 до цієї Угоди акти містять посилання на «країн(-у)-членів(-а)», вважається, що посилання включають, окрім держав-членів ЄС також Україну.

4. Посилання на території

Якщо зазначені акти включають посилання на територію «Співтовариства», «Європейського Союзу» або «спільного ринку», вважається, що посилання для цілей цієї Угоди є посиланнями на території Сторін, як визначено у статті 483 цієї Угоди.

5. Посилання на інституції

Якщо зазначені акти включають посилання на інституції ЄС, його комітети чи інші органи, вважається, що Україна не стає членом таких інституцій, комітетів чи органів.

6. Права та обов’язки

Надані права або покладені обов’язки на країну-члена ЄС, її державні установи, підприємства або особи по відношенню один до одного, вважаються наданими або покладеними на Договірні Сторони, під останніми також розуміються, наприклад, їхні компетентні органи влади, державні установи, підприємства або особи.

7. Співробітництво та обмін інформацією

Для сприяння здійсненню відповідних повноважень Сторонами, їхні органи влади повинні на запит здійснювати взаємний обмін всією інформацією, необхідною для належного функціонування Угоди.

8. Посилання на мови

Сторони мають право використовувати в процедурах у рамках цієї Угоди будь-яку офіційну мову інституцій Європейського Союзу або України. Якщо в офіційному документі використовується мова, яка не є однією з офіційних мов інституцій Європейського Союзу, повинен одночасно подаватися переклад офіційною мовою інституцій Європейського Союзу.

9. Набрання чинності та імплементація актів

Положення про набрання чинності або імплементацію відповідних положень, про які йдеться у законодавчих актах, визначених у Додатках, не стосуються цілей цієї Угоди. Для України часові рамки та дати введення в дію відповідних положень та забезпечення їхнього всебічного та повного виконання встановлюються у домовленостях, вказаних у Додатках.

ДОПОВНЕННЯ XVII-2

ПРАВИЛА, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

Відповідні положення вказаних нижче актів Європейського Союзу повинні застосовуватися, якщо не зазначено інше, у відповідності до положень про горизонтальні адаптації, як визначено у Доповненні XVII-1. Де потрібно, нижче наводяться спеціальні адаптації для кожного окремого акта.

Відповідні положення, що мають бути прийняті:

A. У банківській сфері

Директива № 2006/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 14 червня 2006 року щодо започаткування та здійснення діяльності кредитної установи (зі змінами та доповненнями) (тут і далі – Директива 2006/48/ЄС)

Очікуваний прогрес у прийнятті регуляторних норм ЄС щодо кредитних установ	Положення Директиви № 2006/48/ЄС, що застосовуються	Очікувані часові рамки впровадження
Вимоги щодо доступу для започаткування та здійснення діяльності кредитних інституцій	Розділ II	4 роки
Відносини з третіми країнами	Розділ IV	4 роки
Принципи пруденційного нагляду	Розділ V Глава 1 Частини 2-4	4 роки
Визначення власних коштів	Розділ V Глава 2 Частина 1	4 роки
Положення щодо наявності достатніх резервів та капіталу	Розділ V Глава 2 Частина 5	4 роки
Резерви на випадок ризиків відповідно до Базель І: Вимоги до капіталу за кредитним ризиком Вимоги до капіталу за ризиком втрати позиції, ризику розрахунків, ризиком контрагента, валютним та товарним ризиком Винятки із застосування Статті 123 та Розділу V Глави 5 цієї Угоди, а саме щодо процесу банківського нагляду та розкриття інформації	Розділ V Глава 2 Частина 2	4 роки
Інші положення Директиви (у відповідності до Базель ІІ), особливо: Вимоги до капіталу за кредитним ризиком Вимоги до капіталу за операційним ризиком Вимоги до капіталу за ризиком втрати позиції, ризиком розрахунків, ризиком контрагента, валютним та товарним ризику. Застосування статті 123 та Розділу V Глави 5 цієї Угоди, а саме щодо процесу банківського нагляду та вимоги щодо розкриття інформації Розділ V Глава 4 цієї Угоди щодо нагляду		6 років

Директива Комісії № 2007/18/ЄС від 27 березня 2007 року про внесення змін до Директиви № 2006/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради щодо включення або виключення певних інституцій із сфери її застосування та режиму впливу на багатосторонні банки розвитку

Директива № 2007/44/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 5 вересня 2007 року про внесення змін до Директиви Ради № 92/49/ЄЕС та Директив №№ 2002/83/ЄС, 2004/39/ЄС, 2005/68/ЄС та 2006/48/ЄС щодо регламенту та критеріїв пруденційної оцінки придбань та збільшення частки у фінансовому секторі

Директива № 2006/49/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 14 червня 2006 року про адекватність капіталу інвестиційних компаній та кредитних установ (переглянута) (тут і далі – Директива 2006/49/ЄС)

Очікуваний прогрес у прийнятті норм ЄС для інвестиційних компаній	Положення Директиви № 2006/49/ЄС, що застосовуються	Очікувані часові рамки впровадження в Україні
Початковий капітал	Глава 2	4 роки
Визначення торгового портфеля	Глава  3	4 роки
Власні кошти	Глава  4	4 роки
Резерви щодо ризиків у відповідності до Базель I: Вимоги до капіталу за кредитним ризиком Вимоги до капіталу за ризиком втрати позиції, ризиком розрахунків, ризиком контрагента валютним та товарним ризиком	Глава 5 Частина 1	4 роки
Решта положень Директиви.		6 років

Директива № 2002/87/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 грудня 2002 року про додатковий нагляд за діяльністю кредитних установ, страхових компаній та інвестиційних компаній у фінансовому конгломераті та про внесення змін до Директив Ради №№ 73/239/ЄЕС, 79/267/ЄЕС, 92/49/ЄЕС, 92/96/ЄЕС, 93/6/ЄЕС та 93/22/ЄЕС, та Директив Європейського Парламенту та Ради №№ 98/78/ЄС і 2000/12/ЄС.

Директива № 2009/110/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 вересня 2009 року про започаткування та ведення діяльності установ по роботі з електронними грошима та пруденційний нагляд за ними.

Директива № 94/19/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 30 травня 1994 року про систему гарантування депозитів.

Директива Ради ЄС № 86/635/ЄЕС від 8 грудня 1986 року про річну звітність та консолідовану звітність банків та інших фінансових установ.

Директива № 2001/65/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 27 вересня 2001 року про внесення змін до Директив №№ 78/660/ЄЕС, 83/349/ЄЕС та 86/635/ЄЕС про правила перевірки річної і консолідованої звітності певних видів компаній, банків та інших фінансових установ та страхових компаній.

Директива Європейського Парламенту та Ради ЄС № 2003/51/ЄС від 18 червня 2003 року про внесення змін до Директив №№ 78/660/ЄЕС, 83/349/ЄЕС, 86/635/ЄЕС та 91/674/ЄЕС про річну та консолідовану звітність певних видів компаній, банків та інших фінансових установ та страхових компаній.

Директива № 2006/46/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 14 червня 2006 року про внесення змін до Директив Ради ЄС № 78/660/ЄЕС про річні звіти певних видів компаній, № 83/349/ЄЕС про консолідовані звіти, 86/635/ЄЕС про річні звіти та консолідовані звіти банків та інших фінансових установ та № 91/674/ЄЕС про річні звіти та консолідовані звіти страхових компаній.

Директива Ради ЄС № 89/117/ЄЕС від 13 лютого 1989 року про зобов’язання філій кредитних установ та фінансових установ, заснованих в країні-члені, які мають головний офіс за межами цієї країни-члена, щодо публікації щорічних звітних бухгалтерських звітів.

Директива № 2001/24/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 4 квітня 2001 року про реорганізацію та ліквідацію кредитних установ.

B.  Страхування

Директива № 2009/138/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 25 листопада 2009 року про початок і ведення діяльності у сфері страхування та перестрахування (Платоспроможність II) (перероблений варіант).

Директива № 2009/103/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 вересня 2009 року щодо страхування від цивільної відповідальності по відношенню до використання автотранспортних засобів та забезпечення виконання зобов’язань щодо страхування такої відповідальності (кодифікована версія).

Директива Ради ЄС № 91/674/ЄЕС від 19 грудня 1991 року щодо про річну і консолідовану звітність страхових підприємств.

92/48/ЄЕС: Рекомендація Європейської Комісії від 18 грудня 1991 року щодо страхових посередників.

Директива № 2002/92/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 9 грудня 2002 року про посередництво у страхуванні.

Директива № 2003/41/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 3 червня 2003 року про діяльність установ трудового пенсійного забезпечення та нагляд за ними.

C. Цінні папери

Директива № 2004/39/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 21 квітня 2004 року щодо ринків фінансових інструментів, яка вносить зміни до Директив Ради №№ 85/611/ЄЕС та 93/6/ЄЕС, а також Директиви № 2000/12/ЄС Європейського Парламенту та Ради, якою скасовується Директива Ради № 93/22/ЄЕС.

Директива Комісії № 2006/73/ЄС від 10 серпня 2006 року щодо імплементації Директиви № 2004/39/ЄС Європейського Парламенту та Ради стосовно організаційних вимог та операційних умов для інвестиційних фірм та визначених термінів для цілей цієї Директиви.

Регламент Комісії (ЄС) № 1287/2006 від 10 серпня 2006 року щодо імплементації Директиви № 2004/39/ЄС Європейського Парламенту та Ради стосовно  зобов’язань бухгалтерського обліку для інвестиційних фірм, звітування щодо трансакцій, прозорості ринку, прийнятності фінансових інструментів для торгівлі та визначених термінів для цілей цієї Директиви.

Директива № 2003/71/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 4 листопада 2003 року стосовно публікації проспектів під час пропонування цінних паперів на продаж або прийняття для здійснення торгівлі, якою вносяться зміни до Директиви № 2001/34/ЄС. 

Регламент Комісії (ЄС) № 809/2004 від 29 квітня 2004 року щодо імплементації Директиви № 2003/71/ЄС Європейського Парламенту та Ради стосовно інформації, що міститься у проспектах, а також формату, інкорпорації шляхом посилання та публікації таких проспектів і поширення реклами.

Регламент Комісії (ЄС) № 1787/2006 від 4 грудня 2006 року, яким вносяться поправки до Регламенту Комісії (ЄС) № 809/2004 щодо імплементації Директиви № 2003/71/ЄС Європейського Парламенту та Ради стосовно інформації, що міститься у проспектах, а також формату, інкорпорації шляхом посилання та публікації таких проспектів і поширення реклами.

Директива № 2004/109/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 15 грудня 2004 року щодо гармонізації вимог до прозорості стосовно інформації про емітентів, чиї цінні папери прийнято для здійснення торгівлі на регульованому ринку, та якою вносяться зміни до Директиви 2001/34/ЄС.

Директива Комісії № 2007/14/ЄС від 8 березня 2007 року, якою встановлюються детальні правила для імплементації окремих положень Директиви № 2004/109/ЄС щодо гармонізації вимог до прозорості стосовно інформації про емітентів, чиї цінні папери прийнято для здійснення торгівлі на регульованому ринку.

Директива № 97/9/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 3 березня 1997 року щодо схем компенсації інвестору.

Директива № 2003/6/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 28 січня 2003 року щодо інсайдерських операцій та ринкових маніпуляцій (зловживання на ринку).

Директива Комісії № 2004/72/ЄС від 29 квітня 2004 року щодо імплементації Директиви № 2003/6/ЄС Європейського Парламенту та Ради стосовно  загальноприйнятих ринкових методів, визначення щодо інсайдерської інформації відносно товарних деривативів, складання списків інсайдерів, нотифікація щодо менеджерських трансакцій і нотифікація щодо підозрілих трансакцій.

Директива Комісії № 2003/124/ЄС від 22 грудня 2003 року щодо імплементації Директиви № 2003/6/ЄС Європейського Парламенту та Ради стосовно визначення і публічного розкриття інсайдерської інформації та визначення ринкових маніпуляцій.

Директива Комісії № 2003/125/ЄС від 22 грудня 2003 року щодо імплементації Директиви № 2003/6/ЄС Європейського Парламенту та Ради стосовно справедливого представлення інвестиційних рекомендацій і розкриття конфліктів інтересів.

Регламент Комісії (ЄС) № 2273/2003 від 22 грудня 2003 року щодо імплементації Директиви № 2003/6/ЄС Європейського Парламенту та Ради стосовно вилучень для програм зворотного викупу та стабілізації фінансових інструментів.

Регламент (ЄС)  № 1060/2009 Європейського Парламенту та Ради від 16 вересня 2009 року щодо Кредитних Рейтингових Агентств.

Директива № 2000/64/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 7 листопада 2000 року, якою вносяться зміни до Директив Ради №№ 85/611/ЄЕС, 92/49/ЄЕС, 92/96/ЄЕС та 93/22/ЄЕС стосовно обміну інформацією з третіми країнами.

Директива № 2001/34/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 28 травня 2001 року щодо допуску цінних паперів до лістингу офіційної фондової біржі та щодо інформації про ці цінні папери, яка має бути опублікована.

Директива № 2006/31/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 5 квітня 2006 року, якою вносяться зміни до Директиви № 2004/39/ЄС щодо ринків фінансових інструментів, що стосуються певних кінцевих термінів.

Регламент Комісії (ЄС) № 211/2007 від 27 лютого 2007 року, яким вносяться зміни до Регламенту (ЄС) № 809/2004 щодо імплементації Директиви № 2003/71/ЄС Європейського Парламенту та Ради стосовно фінансової інформації в проспектах, де емітент має повну фінансову історію або зробив значні фінансові зобов’язання.

Регламент Комісії (ЄС) № 1569/2007 від 21 грудня 2007 року, яким встановлюється механізм для визначення еквівалентності стандартів бухгалтерського обліку, що застосовуються емітентами цінних паперів третіх країн відповідно до Директив № 2003/71/ЄС та № 2004/109/ЄС Європейського Парламенту та Ради.

Директива № 2008/10/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 березня 2008 року, якою вносяться зміни до Директиви № 2004/39/ЄС щодо ринків фінансових інструментів, що стосуються імплементаційних повноважень, наданих Комісії.

Директива № 2008/11/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 березня 2008 року, якою вносяться зміни до Директиви № 2003/71/ЄС щодо проспектів, які мають бути опубліковані, коли цінні папери виставляються на продаж або приймаються для здійснення торгівлі, що стосуються імплементаційних повноважень, наданих Комісії.

Директива № 2008/26/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 березня 2008 року, якою вносяться зміни до Директиви № 2003/6/ЄС щодо інсайдерських операцій та ринкових маніпуляцій (зловживання на ринку), що стосуються імплементаційних повноважень, наданих Комісії.

Регламент Комісії (ЄС) № 1289/2008 від 12 грудня 2008 року, яким вносяться зміни до Регламенту Комісії (ЄС) № 809/2004 щодо імплементації Директиви № 2003/71/ЄС Європейського Парламенту та Ради, що стосуються елементів, пов’язаних з проспектами та рекламними оголошеннями.

Графік: Регламентні положення повинні бути впроваджені протягом 4 років з дати набрання чинності цією Угодою.

D. UCITS (Інститути спільного інвестування в цінні папери, що підлягають обігу)

Директива № 2009/65/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 13 липня 2009 року про узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень, що стосуються інститутів спільного (колективного) інвестування в цінні папери, що підлягають обігу (UCITS) (переглянута).

Директива Комісії № 2010/43/ЄС від 1 липня 2010 року щодо імплементації Директиви № 2009/65/ЄС Європейського Парламенту та Ради стосовно організаційних вимог, конфлікту інтересів, ведення бізнесу, управління ризиками, а також щодо змісту угоди між депозитарієм та керуючою компанією.

Директива Комісії № 2010/44/ЄС від 1 липня 2010 року щодо імплементації Директиви № 2009/65/ЄС Європейського Парламенту та Ради стосовно певних умов поглинання фондів, майстер-фідерних структур та процедур нотифікації.

Регламент Комісії (ЄС) № 583/2010 від 1 липня 2010 року щодо імплементації Директиви № 2009/65/ЄС Європейського Парламенту та Ради, яка стосується ключової інформації про інвестора і умови повинні бути виконані при наданні ключової інформації інвестора щодо проспектів на довгострокових носіях, відмінних від паперу,  або за допомогою веб-сайту.

Регламент Комісії (ЄС) № 584/2010 від 1 липня 2010 року щодо імплементації Директиви № 2009/65/ЄС Європейського Парламенту та Ради, яка стосується форми та змісту стандартного листа-повідомлення та атестації UCITS (інститутів спільного (колективного) інвестування в цінні папери, що підлягають обігу), використання електронного документообігу між уповноваженими органами з метою здійснення нотифікації та процедур перевірки на місці та розслідувань, а також обміну інформацією між уповноваженими органами.

Директива Комісії № 2007/16/ЄС від 19 березня 2007 року щодо імплементації Директиви Ради № 85/611/ЄЕС про узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень, що стосуються інститутів спільного (колективного) інвестування в цінні папери, що підлягають обігу (UCITS), стосовно роз’яснення деяких визначень.

E. Ринкова інфраструктура

Директива № 2002/47/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 06 червня 2002 року стосовно механізмів застосування фінансової застави.

Директива № 2009/44/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 6 травня 2009 року, якою вносяться зміни до Директиви № 98/26/ЄС про остаточність розрахунків у платіжних системах та системах розрахунків цінними паперами та Директиви № 2002/47/ЄС про фінансове забезпечення, яке стосується пов’язаних систем і кредитних вимог.

Директива № 98/26/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 19 травня 1998 року про остаточність розрахунків у платіжних системах та системах розрахунків цінними паперами.

F. Платежі

Директива № 2007/64/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 13 листопада 2007 року про послуги оплати на внутрішньому ринку, якою вносяться зміни до Директив №№ 97/7/ЄС, 2002/65/ЄС, 2005/60/ЄС та 2006/48/ЄС та відміняється Директива № 97/5/ЄС.

G. Запобігання відмиванню грошей

Директива № 2005/60/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 жовтня 2005 року про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання грошей та фінансування тероризму.

Директива Комісії № 2006/70/ЄС від 1 серпня 2006 року про визначення заходів для впровадження Директиви № 2005/60/ЄС Європейського парламенту та Ради в частині визначення терміну «політичні діячі» та технічних критеріїв для спрощення процедур належної перевірки клієнтів та винятків з неї на підставі здійснення фінансової діяльності на нерегулярній основі або у дуже обмежених обсягах.

Регламент (ЄС) № 1781/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 листопада 2006 року щодо інформації про платника, що супроводжує переказ коштів.

H. Вільне пересування капіталу та платежів

Стаття 63 Договору про функціонування ЄС (TFEU)

Стаття 64 Договору про функціонування ЄС (TFEU)

Стаття 65 Договору про функціонування ЄС (TFEU)

Стаття 66 Договору про функціонування ЄС (TFEU)

Стаття 75 Договору про функціонування ЄС (TFEU)

Стаття 215 Договору про функціонування ЄС (TFEU)

Додаток I до Директиви № 88/361/ЄЕС від 24 червня 1988 року щодо реалізації статті 67 Договору про функціонування ЄС

ДОПОВНЕННЯ XVII-3

ПРАВИЛА, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ ПОСЛУГ

Положення наступних актів Європейського Союзу застосовуються відповідно до положень горизонтальної адаптації, визначених у Доповненні XVII-1 до цієї Угоди, якщо інше не передбачене. Де це необхідно, спеціальні терміни адаптації для кожного індивідуального акта викладені нижче.

Застосовні положення, які повинні бути прийняті:

Директива № 2002/21/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 7 березня 2002 року про єдину нормативно-правову базу для електронних комунікаційних мереж та послуг (Рамкова Директива) із змінами, внесеними Директивою № 2009/140/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 25 листопада 2009 року

-  визначити відповідні ринки товарів та послуг у секторі електронних комунікацій, на які підпадають під процедури ex-ante, та проаналізувати ці ринки з метою визначення, чи існують на них значний ринковий вплив (SMP).

- зміцнювати незалежність та адміністративну спроможність національного регуляторного органа в секторі електронних комунікацій (стаття 3.2 цієї Директиви)

- запровадити процедуру публічних консультацій для нових регуляторних заходів

- створити ефективні механізми для оскарження рішень Національного регулятора

в секторі електронних комунікацій.

Директива № 2002/20/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 7 березня 2002 року про авторизацію електронних комунікаційних мереж та послуг (Директива  Авторизації) із змінами, внесеними Директивою № 2009/140/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 25 листопада 2009 року.

Запровадити процедуру надання загальної авторизації та обмежити необхідність видачі індивідуальних ліцензій окремими обґрунтованими випадками.

Директива № 2002/19/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 7 березня 2002 року про доступ до, та з’єднання з, електронних комунікаційних мереж та відповідного оснащення (Директива Доступу) із змінами, внесеними Директивою № 2009/140/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 25 листопада 2009 року.

Базуючись на аналізі ринку, проведеному відповідно до рамкової директиви, національний регулятор у секторі електронних комунікацій накладає на операторів, які виявлені як такі, що мають значний ринковий вплив (SMP) на відповідних ринках, належні регуляторні зобов’язання відносно:

• доступу до, та використання, окремих мереживих засобів
• ціновий контроль оплати за доступ до мережі та з’єднання, включаючи   зобов’язання щодо вартісної орієнтації
• прозорість, відсутність дискримінації та розмежування бухгалтерського обліку.

Директива № 2002/22/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 7 березня 2002 року про універсальні послуги та права користувачів стосовно електронних комунікаційних мереж та послуг (Директива Універсальних Послуг) із змінами, внесеними Директивою № 2009/136/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 25 листопада 2009 року

• впровадити регулювання зобов’язань щодо Універсальних Послуг (USO), включаючи заснування механізму ціноутворення та фінансування
• забезпечити повагу інтересів та прав користувачів, зокрема шляхом введення права переведення номера та єдиного номера Європейського Екстреного Виклику 112.

Рішення № 676/2002/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 7 березня 2002 року про нормативно-правову базу щодо політики стосовно спектра радіочастот в Європейській Спільноті

• прийняти політику та принципи регулювання, забезпечуючи гармонізацію та ефективне використання спектра

Директива Комісії № 2002/77/ЄС від 16 вересня 2002 року про конкуренцію на ринках електронних комунікаційних мереж та послуг

• моніторинг ситуації щодо справедливої конкуренції на ринках електронних комунікацій, зокрема, щодо орієнтації вартості надання послуг

Директива № 98/84/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 листопада 1998 року щодо юридичного захисту послуг, заснованих на, або складаються з,  умовного доступу.

Директива № 2000/31/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 8 червня 2000 року про деякі правові аспекти послуг інформаційного суспільства, зокрема, електронної торгівлі на Внутрішньому ринку (Директива про Електронну торгівлю).

Директива охоплює всі види послуг інформаційного суспільства, як бізнес для бізнесу, так і бізнес для споживача, тобто будь-яку послугу зазвичай надану за винагороду на відстані електронним шляхом та за індивідуальною вимогою одержувача послуги.

Директива № 1999/93/ЄС Європейського парламенту та Ради від 13 грудня 1999 року про електронні підписи, що застосовується в межах Співтовариства.

ДОПОВНЕННЯ XVII-4
ПРАВИЛА, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО ПОШТОВИХ ТА КУР’ЄРСЬКИХ ПОСЛУГ

Положення наступних актів Європейського Союзу застосовуються відповідно до положень горизонтальної адаптації, визначених у Доповненні XVII-1 до цієї Угоди, якщо інше не передбачене. Де це необхідно, спеціальні терміни адаптації для кожного індивідуального акта викладені нижче.

Положення, які повинні бути прийняті:

Директива № 97/67/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 15 грудня 1997 року про спільні правила розвитку внутрішнього ринку поштових послуг Співтовариства та  вдосконалення  якості  послуг.

Директива № 2002/39/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 10 червня 2002 року, якою вносяться зміни до Директиви № 97/67/ЄС щодо подальшої відкритої конкуренції поштових послуг Співтовариства.

Директива № 2008/6/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 лютого 2008 року, якою вносяться зміни до Директиви № 97/67/ЄС про повне завершення формування  внутрішнього ринку поштових послуг Співтовариства.

ДОПОВНЕННЯ XVII-5

ПРАВИЛА, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО МІЖНАРОДНОГО МОРСЬКОГО ТРАНСПОРТУ 

Положення наступних актів Європейського Союзу застосовуються відповідно до положень горизонтальної адаптації, визначених у Доповненні XVII-1 до цієї Угоди, якщо інше не передбачене. Там, де це необхідно, спеціальні терміни адаптації для кожного індивідуального акта викладені нижче.

Положення, які повинні бути прийняті:

Безпека на морі – Держава прапору/класифікація спільнот 

Директива Ради 94/57/EC від 22 листопада 1994 р. про загальні правила та стандарти щодо організацій з інспектування та огляду суден та щодо відповідної діяльності морських адміністрацій. 

Графік: Положення Директиви повинні бути впроваджені протягом 5 років з дати набрання чинності цією Угодою.

Регламент (ЄС) № 336/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 лютого 2006 р. щодо імплементації в рамках Співтовариства Кодексу управління міжнародною безпекою та відміни дії Регламенту Ради (ЄС) № 3051/95

Застосування рішень

Перелік організацій, визначених на підставі Директиви Ради 94/57/ЄС від 22 листопада 1994 р. про загальні правила та стандарти щодо організацій з інспектування та огляду суден і щодо відповідної діяльності морських адміністрацій.

Держава порту

i) Директива Ради 95/21/ЄС від 19 червня 1995 р. про виконання, відносно судноплавства з використанням портів Співтовариства і плавання у водах, що знаходяться під юрисдикцією держав-членів, міжнародних стандартів з безпеки суден, запобігання забрудненню та забезпечення умов життя та праці (контроль держави порту).

Моніторинг руху

Директива 2002/59/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 27 червня 2002 р. щодо заснування системи Співтовариства з нагляду за рухом суден та інформування і скасування Директиви Ради 93/75/ЄEC.

(a) Технічні та операційні правила

- Пасажирські судна

Директива Ради № 98/18/ЄС від  17 березня 1998 року про правила безпеки та стандарти щодо пасажирських суден.

Директива Ради 1999/35/ЕC від 29 квітня 1999 р. про систему обов’язкового нагляду за безпекою роботи регулярних поромів типу ro-ro та високошвидкісних пасажирських суден.

Директива Європейського Парламенту та Ради 2003/25/ЄС від 14 квітня 2003 року про особливі вимоги щодо стабільності пасажирських суден типу ro-ro.

Регламент (ЄС) № 417/2002  Європейського Парламенту та Ради від 18 лютого 2002 року щодо прискорення запровадження вимог про подвійний корпус або еквівалентну конструкцію для нафтоналивних суден з одинарним корпусом та про припинення дії Регламенту Ради (ЄС) № 2978/94.

Директива № 2001/96/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 4 грудня 2001 року що встановлює гармонізовані вимоги та процедури з безпеки навантаження та розвантаження балкерів..

- Екіпаж

Директива № 2001/25/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 4 квітня 2001 року про мінімальний рівень підготовки моряків.

Директива № 2000/59/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 27 листопада 2000 року про портове приймальне обладнання для суднових відходів та залишків вантажу.

Регламент (ЄС) № 782/2003  Європейського Парламенту та Ради від 14 квітня 2003 року про заборону оловоорганічних сполук на суднах.

Технічні умови

Директива № 2002/6/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 18 лютого 2002 року щодо облікових формальностей для суден, що прибувають та/або відбувають з портів держав-членів Співтовариства.

Соціальні умови

Директива Ради № 92/29/ЄЕС від 31 березня 1992 року про мінімальні вимоги щодо безпеки та здоров’я  з метою  покращення медичного обслуговування на борту суден.

Директива Ради № 1999/63/ЄС від 21 червня 1999 року стосовно Угоди про організацію робочого часу моряків, укладену між Асоціацією судновласників Європейського співтовариства (ECSA) та Федерацією транспортних профспілок Європейського Співтовариства (FST) – додаток: Європейська угода про організацію робочого часу моряків, за виключенням статті 16 цієї Директиви. 

Директива 1999/95/EC Європейського Парламенту та Ради від 13 грудня 1999 р. про виконання положень щодо годин праці моряків на борту суден, що заходять до портів Співтовариства.

Морська безпека

Директива № 2005/65/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 26 жовтня 2005 року про посилення безпеки у портах.

Регламент (ЄС) № 725/2004 Європейського Парламенту та Ради від 31 березня 2004 року про посилення засобів безпеки на судах та у портах.

 

---