В Європейському Союзі немає однієї столиці, втім фактично цю функцію виконує бельгійський Брюссель. Окремі євроінституції також розташовані в Люксембурзі, Страсбурзі (Франція) і Франкфурті-на-Майні (Німеччина).

Жителі Євросоюзу користуються значними перевагами, що стали результатом єдності різних за своїм потенціалом держав. Сильніші “підтягують” слабших, а відсутність кордонів усередині ЄС збільшує можливості для роботи, торгівлі, подорожей, навчання.

В ЄС діє спільний ринок, товари і послуги безперешкодно рухаються між країнами. Для цього ухвалені відповідні стандартизовані закони. Єдиний внутрішній ринок забезпечує доступ до чотирьох свобод: свободи руху товарів, послуг, людей і спрощення доступу до фінансових ресурсів.

А ще в ЄС немає паспортного контролю, тобто кожен його житель може вільно подорожувати Євросоюзом, маючи в кишені лише, наприклад, водійські права.

Україна, слідуючи закріпленим у Конституції курсом на членство в Європейському Союзі, теж поступово приводить своє законодавство у відповідність до вимог ЄС. Це необхідно для повноцінної інтеграції і є свого роду “базою” для зростання національної економіки, а відтак – рівня життя українців.

Отже, якщо коротко підсумувати, що таке Європейський Союз, то можна сказати, що це переваги для простих людей, які стали можливими завдяки єдності демократичних держав Європи. Переваги вільно обирати країну для роботи і проживання, вільно подорожувати або навчатися, вільно торгувати та почуватися захищеним.

Хоч Євросоюз – не держава, проте він має характерні державні ознаки, як-от прапор, гімн і девіз. Це дозволяє жителям ЄС навіть на символічному рівні відчувати свою приналежність до єдиного світоглядного простору.

Прапор Європейського Союзу – синє тло, на якому розташоване коло з 12 золотих зірок. На відміну від, наприклад, прапора США, кількість зірок пов’язана не з кількістю країн у Союзі. Вони ознаменують ідеали єдності, солідарності та злагоди між народами Європи. А коло репрезентує єдність.

Гімном Європейського Союзу стала інструментальна версія “Оди радості” одного з найвидатніших європейських композиторів Людвіга ван Бетховена, що була написана на вірш знаменитого поета Фрідріха Шіллера. Гімн ЄС відображає спільні для всіх європейців цінності та ідеали свободи, миру й солідарності.

Девіз In varietate concordia (з латини – “Єдність у різноманітності”) наголошує, що народи континенту об’єдналися заради миру та процвітання, і в цій єдиній європейській родині є місце різним країнам і культурам.

Отже, якщо підсумувати, то головними акцентами символіки ЄС є рівність, єдність і повнота – як здатність людей жити в мирі та добробуті, незалежно від мови, національної культури чи протиріч, що існували в минулому.

Європейський Союз не те саме, що Шенгенський простір, а Єврозона – це взагалі про інше. Що означають ці три поняття? І до чого тут безвіз для українців?

У 1985 році в люксембурзькому містечку Шенген був підписаний договір, за яким п’ять країн – Бельгія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина та Франція – домовилися поступово скасовувати прикордонний контроль між собою та забезпечувати свободу пересування для всіх громадян країн ЄС і громадян третіх країн, що підписали цю угоду.

Сьогодні у Шенгенському просторі перебуває 22 країни ЄС, а також Ісландія, Норвегія, Швейцарія та Ліхтенштейн, які до ЄС не входять. Крім того, “у Шенгені” перебувають мікродержави Монако, Сан-Марино та Ватикан, які теж не є членами Євросоюзу.

Необхідність отримання Шенгенської візи довгий час перешкоджала громадянам України вільно подорожувати Європою. Але з 11 червня 2017 року візові вимоги для українців скасовано, і віза для в’їзду до країн Шенгенського простору більше не потрібна.

Єврозона, своєю чергою, це група з 19 країн ЄС, офіційною валютою яких є євро. Формально її заснували у 1999 році, але сама валюта з’явилася у 2002-му.

Сім держав ЄС, які наразі не входять до Єврозони, мають приєднатися до неї, коли їхні економіки будуть відповідати “критеріям зближення”. Це потрібно для того, щоб уникнути можливих криз при об’єднані різних за потужностями економік (переважно до Єврозони не входять “нові” члени ЄС, як-от Польща, Угорщина, Чехія та інші).

Об’єдналися заради сталі та вугілля, а перетворилися на основу миру і процвітання в Європі. 70 років розвитку ЄС на одній сторінці.

Європа не завжди була об’єднана спільними цінностями. Цей континент пережив найбільшу кількість війн. Протягом історії Європа була строкатою мапою різних державних утворень, кордони яких постійно змінювалися і рідко в мирний спосіб. Європейські країни воювали за території, ресурси і владу не лише на своєму континенті, але й змагалися за можливість впливати на світову політику. Апогеєм цієї боротьби стало ХХ століття з його двома світовими війнами, які ледь не довели Європу до повного краху.

Стало очевидним, що ще однієї подібної війни континент не витримає. Ключем до порозуміння стала… економіка. Виявилося, що військових конфліктів можна уникнути, якщо знайти формат економічного союзу для країн-сусідів, домовитися про спільне використання обмежених ресурсів та організувати між державами постійне обговорення з цих питань.

9 травня 1950 року міністр закордонних справ Франції Робер Шуман виголосив декларацію, яка отримала назву “Декларація Шумана”. Він закликав низку європейських країн, насамперед Німеччину – основного “опонента” Франції, об’єднати виробництво двох стратегічних ресурсів того часу – вугілля та сталі – під керівництвом єдиного наднаціонального органу.

Так, у 1951 році виникла Європейська спільнота з вугілля і сталі, до якої увійшли Франція, Німеччина, Італія, Бельгія, Люксембург та Нідерланди. Саме вона стала прообразом майбутнього Європейського Союзу.

У 1957 році країни-учасники підписали Римський договір. Він заснував Європейську спільноту з атомної енергії (Євроатом), яка мала координувати співпрацю з мирного використання ядерної енергії – нової стратегічної галузі. Також з’явилася Європейська економічна спільнота – фактично, крок до спільного європейського ринку товарів і послуг, зі скоординованою економічною політикою, де немає імпортних мит. Так розпочався рух до чотирьох свобод ЄС: безперешкодного руху товарів, послуг, робочої сили та капіталів. З’ясувалося також, що у країн ЄС та їхніх мешканців є дещо спільне поза межами економіки – прагнення до свободи, демократії, рівних можливостей.

Спільність цінностей стала причиною перетворення цього союзу з економічного на “світоглядний”, в основі якого лежить спільне бачення щодо розвитку у сферах культури та мистецтва, екології, медицині тощо.

Тож протягом наступних 30 років Європейські спільноти пережили кілька хвиль розширення, а відтак, очевидно, потребували нового документального оформлення. У 1992 році в нідерландському Маастрихті країни-учасники спільнот підписали “Маастрихтський договір”, або “Договір про Європейський Союз”. Через рік, у 1993 році, з’явився ЄС у тому вигляді, в якому ми знаємо його тепер.

Членство в ЄС мало настільки очевидні переваги, що все більше країн європейського континенту почали приєднуватися до нього. Для цього вони проводили важливі реформи, які наближали рівень життя в цих країнах до такого, який був у Європейському Союзі. Адже філософією існування Євросоюзу є рівність економічного та соціального розвитку країн-членів. У цьому полягає причина, чому до ЄС не можна вступити лише за бажанням і чому країнам пострадянського простору слід провести фундаментальні реформи, щоб пристосувати свою систему до можливості роботи за правилами і процедурами Євросоюзу.

У 2002 році Європейський Союз запровадив власну валюту – євро, якою сьогодні користуються 20 країн з 27 і яка стала однією з основних резервних валют світу.

Найбільша хвиля розширення ЄС припала на 2004 рік, коли до Євросоюзу вступили одразу 10 країн – переважно країни-члени Східного блоку та Балтійські держави, які змогли вільно обирати шлях свого розвитку після розпаду СРСР.

Останньою у 2013 році до ЄС приєдналася Хорватія, яка стала 27-ю країною-членом Євросоюзу.

Того ж року Україна стала наступною країною, народ якої заявив про своє прагнення членства в Євросоюзі. Європейські настрої українських громадян не поділяв тодішній проросійський президент Янукович, що врешті спричинило масові народні протести, відомі як Євромайдан, або Революція Гідності. Прагнучи втримати Україну у сфері свого впливу, Росія анексувала частину української території – Крим і розпочала військову агресію на частині східних територій України – у Донецькій і Луганській областях.

24 лютого 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, розв’язавши найбільшу війну в Європі з часів Другої світової війни. 28 лютого 2022 року, на п’ятий день війни, Україна подала заявку на вступ до ЄС. Цей крок мав на меті прокласти визначений шлях до збереження обраного напрямку розвитку нашої держави, особливо у темні часи загрози існуванню Україні. А також і необхідністю зафіксувати та посилити ті євроінтеграційні реформи і трансформації, які Україна впроваджувала до початку повномасштабної війни. 

Європейський Союз почув нас та підтримав. Набуття Україною статусу кандидата 23 червня 2022 року стало визнанням суттєвого прогресу України, досягнутого з 2014 року. Отримання кандидатства в ЄС – це історичний момент не лише для самої України, а й для європейського проєкту в цілому. 

Наразі Україна фіналізовує втілення рекомендацій Європейської Комісії, запустила процедуру селф-скринінгу національного законодавства на відповідність праву ЄС, аби якнайшвидше виконати необхідні кроки для початку переговорів про вступ до ЄС.