У Міндовкіллі повідомили, як реформа екоконтролю наближає Україну до ЄС

Вступ України до Європейського Союзу знаменує собою не лише нові можливості, але й відповідальність за відповідність європейським стандартам у всіх сферах, включаючи захист довкілля. Про те, як Україна наближається до стандартів ЄС у цій галузі, йдеться в матеріалі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.

Так, одним із важливих кроків на шляху наближення до європейських стандартів є реформа системи державного екологічного контролю, яка в Україні наразі потребує оновлення та вдосконалення. У Звіті щодо прогресу України в межах Пакету розширення 2023, Європейська Комісія надала нашій державі низку рекомендації на поточний рік. Серед них – необхідність ухвалення закону про екологічний контроль.

Ключовий для цієї реформи законопроєкт №3091 був ухвалений Верховною Радою у першому читанні 3 роки тому. Водночас важливо, щоб такий закон відповідав директивам та рекомендаціям Європейського Союзу.

Наприклад, Директива  № 2004/35/ЄС ставить в пріоритет завдання з попередження та усунення наслідків завданої довкіллю шкоди. Рекомендації № 2001/331/ЄС визначають критерії для застосування в  якості загальноприйнятої основи для виконання задач екологічної інспекції у межах держав-членів ЄС.

Тому, робочою групою до другого читання доопрацьовано законопроєкт з урахуванням вимог права Європейського Союзу.

Міндовкілля наводить 5 прикладів того, як реформа екоконтролю узгоджується з положеннями норм права ЄС:

1. Єдиний орган державного екологічного контролю

Законопроєкт №3091 передбачає оптимізацію та об’єднання всіх контролюючих функцій різних державних інституцій в єдиний орган державного екологічного контролю.

Таке усунення дублювання функцій та бюрократичних бар’єрів відповідає вимогам Директиви 2004/35/ЄС. Ця норма права ЄС вимагає наявності у держав-членів на національному рівні компетентного державного органу для екологічного контролю.

Наразі, в України контроль за різними компонентами довкілля реалізують 7 центральних органів виконавчої влади, що створює надмірний тиск на бізнес, та суттєво ускладнює здійснення реального оцінювання впливу на довкілля.

2. Розширення прав громадськості

Директива 2004/35/ЄС підкреслює важливість гарантування прав недержавних організацій та громадськості в процесі здійснення екологічного контролю.

Законопроєкт №3091 робить доступнішим право громадян повідомляти про екологічні порушення, адже запроваджується електронна форма прийому звернень, за допомогою якої здійснюється прийом 24/7 та надається право брати участь в ініційованих екологічних перевірках.

Проєкт закону підготовлений до другого читання відкриває нові можливості для недержавних організацій які зможуть долучатися до відбору кандидатів на посади керівників оновленого органу державного екологічного контролю на національному рівні та в регіонах. Така залученість недержавних організацій забезпечить ефективний і справедливий процес відбору та сприятиме якості підбору кадрів.

Крім того, проєкт закону додатково встановлює за громадськістю такі права як:

• вільний доступ до інформації про здійснення перевірок;
• подання пропозицій до планів здійснення перевірок;
• оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державного екологічного контролю.

У разі порушення права на інформацію або на участь у прийнятті рішень, будь-яка особа має право оскаржити прийняте рішення в суді.

3. Впровадження заходів попередження

Проєкт закону вводить нові заходи контролю, такі як патрулювання, реагування на виклики та рейди, що допоможуть запобігти шкоді довкіллю на ранніх стадіях. Такий підхід відповідає Рекомендації 2001/331/ЄС, яка встановлює ціллю екологічних інспекцій досягнення високого рівня захисту довкілля

Пріоритетом екологічного контролю буде захист довкілля, попередження шкоди та усунення наслідків, на заміну численним перевіркам бізнесу та обсягам стягнених збитків, як коефіцієнта ефективності контролю.

4. Професіоналізм

Рекомендація 2001/331/ЄС, Директива 2004/35/ЄС та 2010/75/ЄС, а також нова Директива 2024/1203 ЄС про кримінально-правову охорону довкілля, яка замінює директиви 2008/99/ЄС та 2009/123/ЄС, вимагають від держав-членів ЄС впровадження ефективної інспекційної системи, призначення компетентного природоохоронного органу та впровадження кращих методів щодо кваліфікації та навчання екологічних інспекторів.

Основою для побудови ефективного та компетентного органу є якісна та фахова команда. Адже для дієвого здійснення екологічних перевірок інспектор повинен володіти знаннями як щодо технічних характеристик механізмів промислового виробництва, так і щодо способів охорони червонокнижних видів тварин чи рослин.

Законопроєкт №3091 вводить конкурсний відбір на посади голови та керівників територіальних органів, встановлює кваліфікаційні вимоги інспекторів органу державного екологічного контролю, а також систему підготовки та тренінгів для підвищення кваліфікації.

Крім того, враховуючи, що орган державного екологічного контролю набуває статусу правоохоронного органу, додатково передбачається впровадження антикорупційної програми, яка визначатиме правила, стандарти і інструменти щодо виявлення, протидії та запобігання корупції. Все це передбачає, що екологічний контроль буде здійснюватися професійно, компетентно та неупереджено.

5. Застосування принципу «забруднювач платить»

Законопроєкт №3091  запроваджує принцип «забруднювач платить», що є ключовим для забезпечення відповідальності за екологічні порушення відповідно до Директиви 2004/35/ЄС та Директиви 2010/75/ЄС. Це означає, що нести відповідальність за заподіяну довкіллю шкоду в Україні будуть юридичні особи, які завдали шкоду довкіллю а не індивідуальні працівники підприємств-забруднювачів.

Згідно діючого законодавства в Україні для відшкодування шкоди екоінспектор повинен визначити, яка  конкретно посадова особа на підприємстві винна за завдання шкоди довкіллю. Часто забруднювачі зловживають цією маніпулятивною вимогою законодавства та фактично уникають відповідальності.

Впровадження системи адміністративно-господарської відповідальності надасть можливість притягувати до відповідальності юридичну особу, діяльність якої фактично завдала шкоду довкіллю та визначати обов’язок та строки для усунення наслідків такої шкоди. Це стимулюватиме підприємства до відповідального ставлення до довкілля та мінімізації негативного впливу на нього.